Оновлювати колекцію посуду, готувати їжу, поки є вільний час, дивитися Марвел, ДіСі та БедКомедіана. Домовлятися про вечірні ефіри, згадувати, як агітувати по телефону і відраховувати дні до фестивалю. Намагатись не замислюватись над початком лекцій на наступному тижні, над тим, що все це немає сенсу, якщо я звільнюся - а впевненість в цьому рішенні міцнішає з кожним днем. Або взагалі - не має сенсу.
Слідкувати за режимом, лягати спати до опівночі, а якщо не вдається, запивати день білим вином (його я не люблю, на відміну від червоного).
Ловити дивні, змучені думки на груповому занятті, обіймаючи спинку стільця, виштовхувати червоні слова в сірий простір кімнати, не дивлячись на співрозмовника.
Саджати різноманітні прянощі в паперові стаканчики, дивуватись потягу до рослинництва.
Дивитись олімпійські змагання, поки парує неміцна, розбавлена молоком кава.
Відчуття невідворотності у повітрі. Тількі я не можу вловити, чого саме.