Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
Ми з тобою тепер у секреті.
"Хмарний атлас"


Ми пили горіхову каву,
Сиділи за круглим столом,
Складали таємну розмову
Про різну, несхожу любов.

І музика тихо бриніла
В кав'ярні і в наших сердцях.
Ти мала такі самі крила.
Ти мала такий самий страх,

Але піднімала знамена,
Відміривши сумнівам строк.
А я сподівалась, напевне,
Колись досягнути зірок.

І ти посміхалась ласкаво,
Торкнувшись мяким пірям рук,
Мій погляд, як сповідь, ховала,
В спокійний та лагідний звук.

Сплеталися дві різні долі
В один нерозривний секрет,
А довгі вечірні розмови
У дружби тендітний букет.

В принципе, уже очень давно написано, случайно нашел в блокноте.

@темы: лирика