Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
Сьогодні була справжня заметіль, навіть підйомники на Перемичці були вимкнені (до тих, що на Стозі, я все ще не наважуюся наближатися), тому я в основному ходив пішки навколо центральної частини гірськолижного комплексу. Половину дня провів наодинці та, якщо чесно, почував себе трохи самотньо, навіть відігрівання м'ятним чаєм в "Курятні" справило не такий значний ефект, як я сподівався, але потім я якось виправився та почав отримувати неабиякий кайф від снігу, гірських краєвидів та можливості вільно пересуватися в просторі. У другій половині дня вмовив батьків на прогулянку засніженими схилами, повернувся увесь вкритий снігом, немов невеликий сніговик, але дуже задоволений та вмиротворений.
Нібито нічого не робив, але почуваюся трохи втомленим. В "Добоші", незважаючи на всі переваги, погане освітлення, в кімнаті ввечері неможливо ні читати, ні шити. В ваніра починають боліти очі, тож найліпшим варіантом є або спуститися в їдальню до вільного вайфаю, або сидіти під скошеною стелею та дивитися привезені фільми.
Хочеться відгородитися від усього світу, загубитися. Контактувати лише з тими, з ким хочеться і кого можу підпустити настільки близько, що навіть не віриться.
Хочу випити яблучного глінтвейну, звити гніздо під стріхою (ванір дедалі більше скидається на птаха) та розмовляти про щось впівголоса, але надто ми всі розкидані по світу.
Погода потроху виправляється, завтра обіцяють сонце.
Прошу вибачення за те, що пишу багато і кожного дня, це дуже корисно для мене самого, а ще за те, що зовсім не називаю імен і пишу нерозбірливо, незрозуміло. Просто не хочу говорити прямо, відвертість мене трошечки лякає, тому при читанні доводиться ламати очі, здогадуватися та вигадувати.
Подивитися схему, про що йде мова. Обережно, великий розмір!
Нібито нічого не робив, але почуваюся трохи втомленим. В "Добоші", незважаючи на всі переваги, погане освітлення, в кімнаті ввечері неможливо ні читати, ні шити. В ваніра починають боліти очі, тож найліпшим варіантом є або спуститися в їдальню до вільного вайфаю, або сидіти під скошеною стелею та дивитися привезені фільми.
Хочеться відгородитися від усього світу, загубитися. Контактувати лише з тими, з ким хочеться і кого можу підпустити настільки близько, що навіть не віриться.
Хочу випити яблучного глінтвейну, звити гніздо під стріхою (ванір дедалі більше скидається на птаха) та розмовляти про щось впівголоса, але надто ми всі розкидані по світу.
Погода потроху виправляється, завтра обіцяють сонце.
Прошу вибачення за те, що пишу багато і кожного дня, це дуже корисно для мене самого, а ще за те, що зовсім не називаю імен і пишу нерозбірливо, незрозуміло. Просто не хочу говорити прямо, відвертість мене трошечки лякає, тому при читанні доводиться ламати очі, здогадуватися та вигадувати.
Подивитися схему, про що йде мова. Обережно, великий розмір!
