Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
А я сьогодні особливо неадекватний. Моя поведінка дедалі більше скидається на пошуки пригод на пухнасту шкуру.
Я до чого.
Ванір сьогодні був зовсім скаженим та поїхав на Стог. Той самий, якого так слухнянно і старанно уникав. Ще й обрав не середній підйомник, а найвищий. Ледве вмовив його туди взяти і мав надію, що необхідність кожної хвилини пильнувати дорогу трошки відволече від усіякої внутрішньої фігні. План таки спрацював: на вершині я зрозумів, що там дуже високо і надто крутий схил. Але якщо ванір щось вирішив, він вирішив це остаточно - батько вказував дорогу, а я не знаю на якому внутрішньому почутті зібрався і рішуче проїхав верхню частину траси з карколомним нахилом близько 40-45 градусів та спокійненько собі заїхав в ліс.
Там стало значно легше і взагалі сподобалося.
Цього ваніру виявилося недостатьньо. Він дозволив вмовити себе проїхати вздовж хребта зі Стогу на Перемичку. О, там ваніру було кепсько: пальці змерзли так, що ванір їх не відчував, під ногами була крига та коріння, а лижі слухалися зовсім погано. Проте ванір сконцентрувався і доїхав без особливих перешкод, тільки полаяв трошечки несподіване гілля.
Після того, як ванір відігрівся чаєм з солодощами, він вирішив, що поїде тихо-мирно кататися на "Оазі", замотався в шалик і провів решту дня досить передбачувано і спокійно.
Ввечері ванір відігрівався в притулку та знов був дурний, ледь не пролив собі на коліна гарячу юшку. Трошечки полежав в своєму гнізді під стріхою та пішов прогулюватися по темряві. Дуже затишно було і красиво, особливо коли піднявся вище схилом - увесь Драгобрат неначе на долоні, пересипаний дрібними вогнями вікон.
Підсумок. Ванір здатний потрошки спуститися зі Стогу, ванір десь загубив улюблений смугастий гаманець (на цьому місці він старанно робить вигляд, що не має відношення до веселки), ванір має потріскану шкіру на руках.
Висновки, які він зробив, ванір поки що не скаже. Можливо, почекає до Львову, де зазвичай отримує корисні дзени.
Ванір хотів би поговорити з людинкою. Просто так, попитатися. Попросити повторити те, що вже чув і дуже добре знає. Але ніяково і якось не вчасно.
Я до чого.
Ванір сьогодні був зовсім скаженим та поїхав на Стог. Той самий, якого так слухнянно і старанно уникав. Ще й обрав не середній підйомник, а найвищий. Ледве вмовив його туди взяти і мав надію, що необхідність кожної хвилини пильнувати дорогу трошки відволече від усіякої внутрішньої фігні. План таки спрацював: на вершині я зрозумів, що там дуже високо і надто крутий схил. Але якщо ванір щось вирішив, він вирішив це остаточно - батько вказував дорогу, а я не знаю на якому внутрішньому почутті зібрався і рішуче проїхав верхню частину траси з карколомним нахилом близько 40-45 градусів та спокійненько собі заїхав в ліс.
Там стало значно легше і взагалі сподобалося.
Цього ваніру виявилося недостатьньо. Він дозволив вмовити себе проїхати вздовж хребта зі Стогу на Перемичку. О, там ваніру було кепсько: пальці змерзли так, що ванір їх не відчував, під ногами була крига та коріння, а лижі слухалися зовсім погано. Проте ванір сконцентрувався і доїхав без особливих перешкод, тільки полаяв трошечки несподіване гілля.
Після того, як ванір відігрівся чаєм з солодощами, він вирішив, що поїде тихо-мирно кататися на "Оазі", замотався в шалик і провів решту дня досить передбачувано і спокійно.
Ввечері ванір відігрівався в притулку та знов був дурний, ледь не пролив собі на коліна гарячу юшку. Трошечки полежав в своєму гнізді під стріхою та пішов прогулюватися по темряві. Дуже затишно було і красиво, особливо коли піднявся вище схилом - увесь Драгобрат неначе на долоні, пересипаний дрібними вогнями вікон.
Підсумок. Ванір здатний потрошки спуститися зі Стогу, ванір десь загубив улюблений смугастий гаманець (на цьому місці він старанно робить вигляд, що не має відношення до веселки), ванір має потріскану шкіру на руках.
Висновки, які він зробив, ванір поки що не скаже. Можливо, почекає до Львову, де зазвичай отримує корисні дзени.
Ванір хотів би поговорити з людинкою. Просто так, попитатися. Попросити повторити те, що вже чув і дуже добре знає. Але ніяково і якось не вчасно.