Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
Прокидаюся зранку і дивлюся на засніжені гірські схили. Повітря свіже, наповнене киснем і ледве помітним запахом хвої, поки що на вузьких вулицях, що в'ються між притулками, готелями й зрубами, нема ні людей, ні коней, запряжених у невеликі дерев'яні сани - зараз снігу замало, і це, окрім уазиків, ледь не єдиний вид доступного транспорту тут, на Драгобраті. Снігові мотоцикли та чотирьохколісники поки що спочивають, вкриті строкатими ковдрами.
Підйомники поки що не працюють, бо ранок.
Останні два дні я багато гуляю, катаюся та намагаюся концентруватися на навколишньому світі. Мені тут стає краще. Перестали сіпатися ліве око та куток рота, і в грудях вже не болить.
Я не так часто дратуюся та менше хвилююся, і може, зможу підлатати нерви так, щоб вони протрималися до травня?
Я відчуваю зміни. Я не знаю, куди я повернуся. І ким.
Підйомники поки що не працюють, бо ранок.
Останні два дні я багато гуляю, катаюся та намагаюся концентруватися на навколишньому світі. Мені тут стає краще. Перестали сіпатися ліве око та куток рота, і в грудях вже не болить.
Я не так часто дратуюся та менше хвилююся, і може, зможу підлатати нерви так, щоб вони протрималися до травня?
Я відчуваю зміни. Я не знаю, куди я повернуся. І ким.