Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
День якийсь зламаний.
Ранок починався довго, бо я прокинувся незвично пізно і довго не міг прийти до тями. Настрій зразу почав коливатись десь поблизу нуля, бо окрім власних сумнівних роздумів експесії додали батьки, що, як завжди, не могли домовитись між собою і не слухали один одного. Останнім часом я фізично не можу знаходитися там, де сваряться.
Потім я пив багато чаю з солодощами, а ввечері поїхав на турнір. Він проходив у рамках фестивалю на честь річниці "вигнання сепаратистів з міста", того самого мітингу, коли ми зупинили протиукраїнську ходу та не випускали її учасників, доки не приїхала СБУ. Зайняв останнє місце, але не засмутився з цього приводу ні на грам. Я з самого початку знав, що обираю не надто доречні вірші.
Тобто, я свідомо читав не про красу рідного краю чи любов до держави, а про відчуття страху, яке необхідно було долати, щоб вдіяти бодай щось - у період дії "законів 16 лютого", у грудні - і навіть в нинішні дні.
Вважаю, що Сажинська перемогла цілком гідно, я сам віддав голос за неї. Гарна добірка, красиві вірші, світлі відчуття - такого зараз замало. Було приємно її слухати.
Після фестивалю Яна, дівчина зі спілки письменників, що питала в мене номер телефону, набрала мені та після довгого пояснення, чому знижувала мені бали, трохи незграбно пояснила, що запам'ятала мої вірші, бо "в них є щось живе і глибоке, щось таке, до чого мені стало лячно доторкатися".
Просила дозволити їй подивитись на тексти, аби вона поредагувала їх на більш професійний манер. Поки мені не вказують, що "це єдино вірний варіант", мені цікаво.
Вечір в Чикаго-блюз (туди нас запросив Александр Тихоновський, в якого був День народження) вийшов дивним (до нього я їхав разом з Ксюшею - до того ніколи не спілкувався з нею особисто). Я все ще був не в кращому гуморі, але був налаштований гарно провести час. Підсів до Діми, Ніки та Саші, спиною до сцени, тож довелося шукати зручне положення на стільці.
Кава в Чікаго-блюз міцна та гірка, але гаряча. Приміщення - біле й порожнє. З читань не сподобалося майже нічого (радше, не припало до душі), окрім Фогель (так, вона збивалася, але в неї непогані тексти), Ніки з Дімою та Трєбушетова. Пісні накталт "Ізнамінєт" якось не справляють на мене враження. Група, назву якої я не пам'ятаю, була краще. Звук був не особливо якісним та неправильно налаштованим, але я все ж отримав задоволення від виступу. Просто мені була необхідна музика. І від недоліків іноді треба абстрагуватися, щоб почувати себе краще.
Зараз настрій якийсь непевний, наче коливається між протилежними позначками, але в мене закінчується чай в чашці, і тому час засинати.
Ранок починався довго, бо я прокинувся незвично пізно і довго не міг прийти до тями. Настрій зразу почав коливатись десь поблизу нуля, бо окрім власних сумнівних роздумів експесії додали батьки, що, як завжди, не могли домовитись між собою і не слухали один одного. Останнім часом я фізично не можу знаходитися там, де сваряться.
Потім я пив багато чаю з солодощами, а ввечері поїхав на турнір. Він проходив у рамках фестивалю на честь річниці "вигнання сепаратистів з міста", того самого мітингу, коли ми зупинили протиукраїнську ходу та не випускали її учасників, доки не приїхала СБУ. Зайняв останнє місце, але не засмутився з цього приводу ні на грам. Я з самого початку знав, що обираю не надто доречні вірші.
Тобто, я свідомо читав не про красу рідного краю чи любов до держави, а про відчуття страху, яке необхідно було долати, щоб вдіяти бодай щось - у період дії "законів 16 лютого", у грудні - і навіть в нинішні дні.
Вважаю, що Сажинська перемогла цілком гідно, я сам віддав голос за неї. Гарна добірка, красиві вірші, світлі відчуття - такого зараз замало. Було приємно її слухати.
Після фестивалю Яна, дівчина зі спілки письменників, що питала в мене номер телефону, набрала мені та після довгого пояснення, чому знижувала мені бали, трохи незграбно пояснила, що запам'ятала мої вірші, бо "в них є щось живе і глибоке, щось таке, до чого мені стало лячно доторкатися".
Просила дозволити їй подивитись на тексти, аби вона поредагувала їх на більш професійний манер. Поки мені не вказують, що "це єдино вірний варіант", мені цікаво.
Вечір в Чикаго-блюз (туди нас запросив Александр Тихоновський, в якого був День народження) вийшов дивним (до нього я їхав разом з Ксюшею - до того ніколи не спілкувався з нею особисто). Я все ще був не в кращому гуморі, але був налаштований гарно провести час. Підсів до Діми, Ніки та Саші, спиною до сцени, тож довелося шукати зручне положення на стільці.
Кава в Чікаго-блюз міцна та гірка, але гаряча. Приміщення - біле й порожнє. З читань не сподобалося майже нічого (радше, не припало до душі), окрім Фогель (так, вона збивалася, але в неї непогані тексти), Ніки з Дімою та Трєбушетова. Пісні накталт "Ізнамінєт" якось не справляють на мене враження. Група, назву якої я не пам'ятаю, була краще. Звук був не особливо якісним та неправильно налаштованим, але я все ж отримав задоволення від виступу. Просто мені була необхідна музика. І від недоліків іноді треба абстрагуватися, щоб почувати себе краще.
Зараз настрій якийсь непевний, наче коливається між протилежними позначками, але в мене закінчується чай в чашці, і тому час засинати.