Кажется, она вчера говорила что-то такое. Про болезненное ощущение красоты.
Пока не получается писать о повседневных занятиях, но почему-то захотелось скопировать записи из дорожного блокнота, сделанные во время поездки в Приморск. Они не очень важные и не несут смысловой нагрузки.
Но почему-то захотелось оставить их себе.
На тот случай, если блокнот затеряется среди соплеменников.
Повітря пахне хвоєю та морскою сіллю, ласкаве травневе сонце малює сухий, вивітрений південний степ у яскраві барви, і море розбивається хвилями незмінним музичним бекграундом (його чути завжди і усюди, і тому складається оманливе відчуття чиєїсь присутності, дивного безсловесного діалогу).
Зараз майже дев'ята ранку; я вже багато пройшла вздовж узбережжя (набравши в кросівки чимало піску), і тепер чекаю на відкриття столової (кава! кава! кава!), висячи (лежачи?) в улюбленому павутинні. Мені подобається проводити тут час - подалі від натовпу, в трьох метрах над землею і близько до неба (вдень можна читати, ввечері - споглядати зорі). Можливість висоти та можливість тиші - моменти, які варто ловити, акумулювати, вбирати, щоб потім ділитися цим тихим, проникливим спокоєм. Мені б дуже хотілося ділитися ним, випромінювати - знаю, що не виходить.
Втім, треба намагатися.
Ставати кращою.
***
Но почему-то захотелось оставить их себе.
На тот случай, если блокнот затеряется среди соплеменников.
Повітря пахне хвоєю та морскою сіллю, ласкаве травневе сонце малює сухий, вивітрений південний степ у яскраві барви, і море розбивається хвилями незмінним музичним бекграундом (його чути завжди і усюди, і тому складається оманливе відчуття чиєїсь присутності, дивного безсловесного діалогу).
Зараз майже дев'ята ранку; я вже багато пройшла вздовж узбережжя (набравши в кросівки чимало піску), і тепер чекаю на відкриття столової (кава! кава! кава!), висячи (лежачи?) в улюбленому павутинні. Мені подобається проводити тут час - подалі від натовпу, в трьох метрах над землею і близько до неба (вдень можна читати, ввечері - споглядати зорі). Можливість висоти та можливість тиші - моменти, які варто ловити, акумулювати, вбирати, щоб потім ділитися цим тихим, проникливим спокоєм. Мені б дуже хотілося ділитися ним, випромінювати - знаю, що не виходить.
Втім, треба намагатися.
Ставати кращою.
***
Сиджу насамоті на дерев'яній качелі і слухаю пташиний спів (поза розмаїттям голосів чути незмінний дует вітру і моря). Час повільно добігає опівдня; людей все ще майже немає (на одній з баз хіба що тренується волейбольна команда). За якимось незнаним принципом стає прохолодніше, і я ностальгічно згадую ранкову каву.
Дивно - в цій місцевості надто багато мене, моїх спогадів і світів. Саме в цьому, не надто популярному і подекуди відверто нудному місці я часто бувала в дитинстві, зростала тут, вчитувалась в перші улюблені книги, бачила перших драконів і вигадувала перші тоді ще казки. Згодом я поверталася вже дорослою; полишала тут, як в таємній скринці, усіх моїх важливих людей, усі сподівання й жалі.
Дуже дивно зараз порівнювати себе сьогоднішню із собою-з-минулого. Тут можна навіть згадати минулі життя, було б тільки навіщо...
Тут до мене часто приходить самотність Шрьодингера, коли не розумієш, чи хочеш із кимось контактувати, чи ні.
Дивно - в цій місцевості надто багато мене, моїх спогадів і світів. Саме в цьому, не надто популярному і подекуди відверто нудному місці я часто бувала в дитинстві, зростала тут, вчитувалась в перші улюблені книги, бачила перших драконів і вигадувала перші тоді ще казки. Згодом я поверталася вже дорослою; полишала тут, як в таємній скринці, усіх моїх важливих людей, усі сподівання й жалі.
Дуже дивно зараз порівнювати себе сьогоднішню із собою-з-минулого. Тут можна навіть згадати минулі життя, було б тільки навіщо...
Тут до мене часто приходить самотність Шрьодингера, коли не розумієш, чи хочеш із кимось контактувати, чи ні.
-
-
29.02.2024 в 10:37Посетите также мою страничку
nvspwiki.hnue.edu.vn/index.php?title=Ten_%D0%9A... уведомление об открытии счета в иностранном банке ип
33490-+